Достоєвський пробув на омській каторзі з 1850 до 1854 року. Він працював на цегельному заводі, обпалював і толок алебастр, працював в інженерній майстерні, розгрібав сніг на вулицях. Наприкінці 1854 року Достоєвського заслали до Семипалатинська, де він пробув до 1859 року. Після звільнення він повернувся до Санкт-Петербурга.

«Записки з Мертвого дому» (рус. дореф. Записки з Мертвого дому) — повість Федора Достоєвського, написана у 1860-1862 роках. Створена під враженням від ув'язнення в Омському острозі 1850—1854 років.

А коли Марія Дмитрівна таки померла, за ній – зовсім несподівано для всіх – пішов та Михайло Достоєвський, брат та партнер Федора. Своїм спадкоємцям він залишив 300 рублів і борги: його цигаркову фабрику зовсім «з'їли» видавничі витрати.